„ерн≥вецькийун≥верситет

 

„ерн≥вецькийун≥верситет, створений за р≥шенн¤м австр≥йських властей ≥ в≥дкритий 4 листопада 1875 р. з нагоди 100-р≥чч¤ приЇднанн¤ Ѕуковини до јвстр≥њ ≥ названий ≥менем тод≥шнього ≥мператора ‘ранца …осифа, в≥н пересл≥дував мету п≥дготовки кадр≥в з вищою осв≥тою дл¤ р≥зних сфер державного й духовного житт¤ монарх≥њ, зм≥цненн¤ впливу јвстр≥њ на њњ сх≥дних окрањнах.

Ќа св≥тлин≥ парад, австр≥йських во¤к≥в на честь в≥дкритт¤ ун≥верситету 4 липн¤ 1875 року

ѕовернемос¤ до ≥сторичних арх≥вних джерел.

¬ 1823 роц≥ галицький губернатор подав австр≥йськ≥й влад≥ петиц≥ю буковинських жител≥в про необх≥дн≥сть заснуванн¤ теолог≥чного сем≥нару (сем≥нар≥њ) в „ерн≥вц¤х.

“≥льки в жовтн≥ 1827 р. в нашому м≥ст≥ було в≥дкрито богословську сем≥нар≥ю, розм≥стивши њњ у г≥мназ≥альних прим≥щенн¤х (нин≥ ≤-а г≥мназ≥¤ по вул. ≈м≥неску). ¬икладанн¤ велось латинкою та н≥мецькою.  р≥м богословських дисципл≥н, тут читалис¤ лекц≥њ ≥з с≥льського господарства, педагог≥ки. ј з 1866 року почалис¤ п≥дготовч≥ роботи з в≥дкритт¤ богословського факультету в майбутньому ун≥верситет≥ ≥м. ‘ранца-…осифа в „ерн≥вц¤х. Ѕуло розроблено проект статуту факультету. «а основу проекту був уз¤тий статут богословських факультет≥в у «альцбурз≥, ќломоуц≥, –ос≥йськ≥й духовн≥й академ≥њ. 4 листопада 1875 р. в≥дбулос¤ урочисте в≥дкритт¤ ун≥верситету, ¤кому було надано назву „ерн≥вецький ун≥верситет ≥м.‘ранца-…осифа. ѕрисутн≥ на цих торжествах: м≥н≥стр культури ≥ осв≥ти д-р Ўтремаер, крайовий президент √.јлезан≥, ректор д-р  .“омащук, декан юридичного факультету д-р фон Ўулер-Ћ≥блой, представники ун≥верситет≥в ¬≥дн¤, ѕраги, √раца,  лаузенбурга, Ѕазел¤, Ѕерл≥на, Ѕерна, Ѕреслау ƒорнета, ≈рлангена, √айденберга, …Їни,  ен≥гсберга, Ћ¤йпцига, ћагдебурга, ћюнстера, ќдеси, “юбенгена, ‘ранкфурта-на-ћайн≥, ≤нсбрука,  ракова, Ћьвова, √етт≥нгена, —трасбурга.

ѕершим ректором в≥д дн¤ заснуванн¤ „ерн≥вецького ун≥верситету ≥м. ‘ранца-…осифа був  ост¤нтин “омащук. (1875-1876 рр.).

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† Ћист≥вка з нагоди 25 р≥чниц≥ черн≥вецького ун≥верситету

 

 

ѕалата юстиц≥њ

ѕитанн¤ про спорудженн¤ прим≥щенн¤ юстиц≥њ у „ерн≥вц¤х розгл¤далось на зас≥данн≥ јвстр≥йськоњ палати посл≥в, 17 травн¤ 1900 року. ѕ≥д забудову було вид≥лено безкоштовно земельну д≥л¤нку в розм≥ром 45000 квадратних метр≥в, варт≥стю12000 крон. ј на саме буд≥вництво було заплановано 995000 крон. Ѕуд≥вництво ц≥Їњ спорудибуло покладено на старшого радника юстиц≥њ ‘ранца —коврона. та ≥нженера јртура ¬≥дьма. Ѕуд≥вельн≥ роботи булирозпочат≥весною 1904 року. ¬ цьому вз¤ли участь вжетод≥ в≥дом≥ п≥дприЇмц≥: …озиф  ортинський, ѓоах≥м јйзенберг, ћакс јйзенберг та Ќафтал≥ –удник. ≈лектричне осв≥тленн¤ провела м≥сцева ф≥рма брат≥в  ремер та Ѕраун.†† ¬ грудн≥ цього ж року було вже проведене опаленн¤. Ѕуд≥вл¤ опалювалась ш≥стьма котлами за системою Ўтробл¤.≤ в скорому час≥ на очах город¤н виросла нова шикарна споруда. «агалом вона мала чотири поверхи в ¤ких розм≥стилось 144 к≥мнати.ќсв¤ченн¤ палацу в≥дбулось 7 жовтн¤ 1906 року.

†††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††—ьогодн≥ будинок, адм≥н≥страц≥њ „ерн≥вецькоњ област≥.

 

 

Ѕудинок - ш≥фа

 

∆или-були в јвстро-”горщин≥ два брати, щиро закохан≥ в море. ќдин став в≥домим кап≥таном ≥ водив корабл≥ по всьому св≥ту, а другий став усп≥шним ф≥нансистом.  оли брати, що так ≥ не завели с≥мей ≥ не мали д≥тей, вийшли на пенс≥ю, вони вир≥шили оселитис¤ разом в неймов≥рному, вартому њх будинку - будинку-кораблю.
ƒовго брати мандрували ≥мпер≥Їю в пошуках потр≥бного ун≥кального м≥сц¤ - ≥ нарешт≥ знайшли його в „ерн≥вц¤х. Ѕудинок з'¤вивс¤ , в останн≥ роки ’≤’ стор≥чч¤.

Ќевдовз≥ на перетин≥ двох вулиць вир≥с д≥м-лайнер, що не належав жодному арх≥тектурному стилю. ¬≥н ≥ не мусив: головною дл¤ брат≥в була форма.

ћ≥ж ≥ншим, досить гарно вийшло. ¬исока вежа-л≥хтарик, прикрашена колись в≥тражами - матчах. Ќа носов≥й частин≥ - голова лева, цар¤ зв≥р≥в, а ще - грифони, алегор≥¤ з≥ркост≥, такоњ необх≥дноњ в мор≥. ѕро водну стих≥ю нагадують ще й дельф≥ни та водорост≥. ћ≥сце швидко стало дуже попул¤рним, портрети ш≥фи входили до вс≥х набор≥в лист≥вок. ј ще колись поруч був гарний сквер з≥ скульптурами, улюблене м≥сце зустр≥чей черн≥вчан.

 

†††††††††††††††

 

†††††††† ”крањнська √реко- атолицька ÷ерква

†††††† ѕерш≥ √реко Ц  атолицьк≥ св¤щеники у нашому м≥ст≥ в≥дправл¤ли службу божу в –имо- атолицькому костьол≥ при в≥втар≥ ”сп≥н¤ ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥ . “ут була домовлен≥сть м≥ж двома конфес≥¤ми, що русини (украњнц≥) користуютьс¤ костьолом ранком до восьмоњ години, а пот≥м службу, Ѕожу в≥дправл¤тимуть –имо Ц  атолики . « часом , громада украњнських католик≥внашого м≥ста зб≥льшувалась ≥ такий розпод≥л часу , уже не влаштовував њх. ” 1820 роц≥наш город¤нин “адей “уркулподарував невеличку земельну д≥л¤нку та пожертвував невелику суму грошей п≥д забудову новоњ церкви дл¤ √реко Ц  атолик≥в „ерн≥вц≥в .

†† 31 травн¤ 1820 року було осв¤чено нар≥жний кам≥нь фундаменту майбутньоњ церкви . ≤ вже 10 червн¤ 1821 року новозбудована церква отримала благословенн¤.

†††† ѕершу назву церква отримала на честь св¤тихѕетра ≥ ѕавла . ” звТ¤зку з ц≥Їю великою под≥Їю , наступного дн¤ украњнц≥ Ц буковинц≥ зд≥йснили процес ний пох≥д в≥д –имо -  атолицького костьолу до новозбудованоњ церкви. ¬ цьому брали також участь –имо Ц  атолики , ¤к≥ щиро в≥тали з новобудовою √реко Ц  атолик≥в . “еодор Ћаврецький був парохом до 1835 року , а пот≥м 46 рок≥в душепастирствував отець “, ћаксимович . ¬ажливою под≥Їю тод≥ стаЇ подальша розбудова церкви, в ≤тал≥њ замовл¤ють ≥коностас та два в≥втар≥, ¤к≥ стали не т≥льки окрасою церкви, але ≥ всього краю . ” розпис≥ ≥кон ≥коностасу тав≥втар¤ , брав участь в≥домий польський ≥конописець јдам ќтеховський (сьогодн≥ можна побачити його автографна ≥кон≥ ≤суса ’риста ) . ≤коностас, та два в≥втар≥ було розмальовано в 1840 роц≥ . ƒл¤ церкви було подаровано чудотворну ≥кону ћат≥р Ѕожоњ, ¤ка була в≥дпечатала та обрамлена позолотою у крак≥вських майстр≥ву 1879 роц≥.

†††† ” 1880 роц≥ католич ну в≥зитац≥ю до „ерн≥вц≥в зд≥йснив митрополит …осиф —ембратович . ѕри церкв≥ засновуЇтьс¤ перше братство св¤того У“аде¤Ф . ¬ той час коли деканом був ёл≥ан —ембратович , товариство св¤того У“аде¤Ф значно розширило свою д≥¤льн≥сть , чим високо п≥дн≥мало авторитет церкви . « 1885 року √реко Ц  атолик≥в Ѕуковини очолив  елистин  остецький . Ќа той час параф≥¤ вже була п≥дпор¤дкована—тан≥славському ™пископату . “ут варто зазначити, щодо √реко Ц  атолицького в≥ро≥зпов≥данн¤ належало чимало сусп≥льно Ц пол≥тичних та культурно - осв≥тн≥х д≥¤ч≥в нашого краю , це Ц професор „ерн≥вецького ун≥верситету ≤гнат≥й ќнишкевич , —тепан —маль Ц —тоцький , ќмел¤н  алужницький , ≤. “ем≥нський . ј, Ўанковський , — ¬иницький ≤,ќкупевськийтакож видатн≥ буковинськ≥ письменники Ц ёр≥й ‘едьковим та ќльга  обил¤нська.

 

 

 остел Ђ—ерце ≤сусаї

 

 остьол був побудований на жертви католицькоњ общини Їзуњт≥в, буковинського краю.

ѕроект було розроблено ≥нженером …озифа Ћ¤йцнера в стил≥ псевдоготики, а нар≥жний кам≥нь було закладено 7 червн¤ 1891 року та осв¤чено Ћьв≥вським архЇписпоком ћоравським. ѕрактично костел був готовий вже 1894 роц≥.

—поруда маЇ вс≥ готичн≥ особистост≥ так званоњ готичноњ культури. ћасивн≥ ком форси, а њх 15 п≥дтримують основу буд≥вл≥, висок≥ арочн≥ в≥кна що були виготовлен≥ ≥з чеськоњ мозањки, св≥дчать про декор буд≥вл≥ ≥ це все справл¤ло враженн¤ в≥чност≥ споруди.  остел був розрахований на 800 ос≥б, хоть¤ Їзуњт≥в в нашому було набагато менше. “ут сто¤в чудовий орган ¤кий в≥дтворював п≥днесену рел≥г≥йну музику, ¤ку приходили слухати в≥руюч≥ р≥зних конфес≥й. ѕомпезн≥ в≥кна ¤к≥ ледь просв≥чувались, через мозањку скла створювали у зал≥ урочист≥сть та величн≥сть п≥днесеного особливого настрою в≥руючих.

¬ зал≥ була прекрасна акустика. ’ор що поЇднувавс¤ з грою органа, було чути в люб≥ частин≥ залу, а коли були в≥дкрит≥ вх≥дн≥ двер≥, навст≥жто п≥д костелом, збиралось ще сотн≥ перехожих ≥ вслухались в гармон≥ю поЇднанн¤ сп≥ву ≥ музики. ¬ чому був секрет, акустики, а в≥н був простий, по вс≥х кутах зали було арх≥тектором, замурован≥ металев≥ бруси, ¤к≥ ≥ робили детонац≥ю звуку. ¬ 1940 роц≥ костел був закритий, в пТ¤тдес¤тих переданий п≥д обласний арх≥в де в≥н розм≥щаЇтьс¤ ≥ до нин≥.

 

 

††

 

( фрагменти в≥конноњ мозањки, огорож≥, фарбуванн¤ що вигл¤даЇ з п≥д шикатурки)

 

Ћютеранська к≥рха

 

Ѕуд≥вництво Ївангельського храму розпочалос¤ 1847 р. ≥ тривало два роки. Ќовозбудовану муровану к≥рху осв¤тили 30 вересн¤ 1849 р. ¬она мала 18 м завдовжки, 7 м ширини ≥ 6 м висоти. Ќад головним входом зд≥ймалас¤ вежа з годинником, ¤ка мала позолочену м≥дну мак≥вку; храмова бан¤ була вкрита олов'¤ною бл¤хою. ’рам мав два входи. ƒо парадного вели кам'¤н≥ сходи, а сам вх≥д мав подв≥йн≥ дубов≥ двер≥; до б≥чного, за одинарними дверима, п≥дн≥малис¤ дерев'¤ними сходами. „ерез вх≥дн≥ двер≥ параф≥¤ни потрапл¤ли в неф, дол≥вка ¤кого була вкрита дерев'¤ною п≥длогою. ” храм≥ були орган ≥ хори, на ¤к≥ вели дерев'¤н≥ сходи ≥з залу. ’ори п≥дтримувалис¤ чотирма кам'¤ними колонами. —тел¤ к≥рхи була прикрашена орнаментом, ст≥ни мали б≥льш аскетичний вигл¤д. јдже у лютеран, ¤к ≥ б≥льшост≥ протестант≥в, в≥дсутн≥й культ ≥кон, збереглос¤ лише поклон≥нн¤ хресту з –озп'¤тт¤м. ƒенне св≥тло до к≥рхи потрапл¤ло через дес¤ть в≥кон нап≥вкруглоњ форми, заскленими почасти звичайними, а почасти р≥знокольоровими шибками. ¬≥д нефу чотири дерев'¤н≥ сходинки вели до в≥втар¤, осв≥тленого трьома в≥кнами. “ам же, за скл¤ними дверима, була к≥мната дл¤ хрещенн¤ д≥тей - одного з не багатьох тањнств, ¤к≥ визнавалис¤ лютеранами. Ќа м≥сц≥ старого дерев'¤ного храму 1852 р. було зведено мурований парох≥¤льний будинок дл¤ пастир¤; буд≥вл¤ мала 8,5 м завдовжки ≥ 8 м ширини. ” прим≥щенн≥ було чотири к≥мнати, кухн¤ ≥ дв≥ ком≥рчини. ј напроти новоњ к≥рхи 1859 р. громада збудувала приватну лютеранську трив≥альну школу, спершу однокласну, а згодом чотирикласну.  ≥льк≥сть параф≥¤н нового храму поступово зб≥льшувалас¤. «г≥дно з даними, опубл≥кованими сучасною буковинською досл≥дницею √анною —корейко, станом на 1857 р. у м≥ст≥ нал≥чувалос¤ 1069 Ївангел≥ст≥в, на 1880 р. њх було вже 2200, на 1900 р. - 3546, а за переписом 1910 р. - 4,6 тис. ос≥б. “обто, прот¤гом п≥встол≥тт¤ Ївангельсько-лютеранська громада „ерн≥вц≥в зб≥льшилас¤ у 4,2 раза, хоча њхн¤ питома вага серед багатоконфес≥йного населенн¤ м≥ста утримувалас¤ практично незм≥нно на р≥вн≥ близько 5%. ƒинам≥ка росту лютеран у крањ прот¤гом означеного пер≥оду була пор≥вн¤но нижчою: њхн¤ к≥льк≥сть зросла у 2,5 раза ≥ дос¤гла на 1910 р. 20029 ос≥б. «агалом, на 1900 р. на Ѕуковин≥ проживало близько 19 в≥дсотк≥в в≥д ус≥х Ївангел≥ст≥в јвстр≥њ.

 

ƒирекц≥¤ ощадного банку

 

.

1900-1901рр. в м≥ст≥ звод¤ть одну з найгарн≥ших споруд вс≥Їњ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ: прим≥щенн¤ дирекц≥њ ощадного банку в стил≥ в≥денськоњ сецес≥њ. "Bukowiner Sparkass" зводив ’ьюберт √есснер, учень батька сецес≥њ ќтто ¬агнера. ƒоктор ф≥лософ≥њ, знавець арх≥тектури Ѕо Ћарссон, що проводив досл≥дженн¤ "јрх≥тектурна ≥ культурна спадщина ¤к ресурс дл¤ м≥ського плануванн¤ ≥ розвитку в зах≥дноукрањнських ≥ молдовських м≥стах", недаремно в≥дносить цю споруду до найб≥льш важливих ≥ндив≥дуальних арх≥тектурних пам'¤тник≥в „ерн≥вц≥в у Ївропейському контекст≥. Ѕагато хто впевнений - ≥ не безп≥дставно - що споруди, р≥вн≥й ќщадному банку, не було у вс≥й тод≥шн≥й ≥мпер≥њ.

—еред оздоб фасаду вид≥л¤Їтьс¤ мозањчне панно ≥з зображенн¤м алегоричних ф≥гур,

¤к≥ символ≥зують економ≥чне благополучч¤ краю.

 

ћ≥ський театр

 

Ќайгарн≥шою м≥ською окрасою Ї наш театр. «а арх≥тектурою та ≥нтерТЇромв≥нне поступавс¤ перед в≥денським. ѕро це вт≥ленн¤ мистецьких амб≥ц≥й черн≥вчан гарно висловивс¤австр≥йський публ≥цист √. √айнцен: У „ерн≥вецький театр це мр≥¤ з оксамиту й золота, спроектована в≥денськими арх≥текторами √ельмером ≥ ‘ельнером... „ерн≥вецький театр Ц то памТ¤тка об≥знаним ≥з культурою черн≥вчанам...Ф

ѕеред театром площа нин≥ театральна, але вона носила ≥нш≥ назви.

ƒо 1918 року вона носила назву ѕлоща ™лизавети (1837-1898 рр.) ѕлощу було названо в честь дружини ‘ранца …озифа, ¤ка загинула в≥д рук ворог≥в. ѕ≥зн≥ше

коли прийшли румуни вона була названа площа јлександр≥, ¬асиле јлександр≥ (1818-1890рр.) румунський письменник. ѕ≥зн≥ше в≥д 27 серпн¤ 1944 року вона отримала назву театральна.“ут виступали велик≥ майстри оперноњ та драматичноњ сцени ™вропи: великий ≈нр≥ко  арузо, ‘ед≥р Ўал¤пин, —олом≥¤  рушельницька, ћар≥¤ Ѕ≥Їшу,акторавстр≥йськоњ драми ћо≥сс≥ та ≥нш≥.

ѕамТ¤тник ‘.Ў≥леру, ¤кий сто¤в з 1907р. до 1922 р. перед театром

 

 

 

Ќ≥мецький д≥м

 

 

 

—аме 13 с≥чн¤1899 року був утворений окремий ком≥тет по спорудженню Ќ≥мецького ƒому. √оловою ком≥тету став професор ‘ел≥кс барон ‘орт, а його заступником доктор –удольф ¬ольф.††††††  ом≥тет розпочав свою д≥¤льн≥сть ≥ незабаром внески потекли з ус≥х бок≥в; багато жител≥в краю та столиц≥ вносили свою лепту на нац≥ональний жертвенний олтар. ” лютому 1899 року "Bukowiner Bote" писав: "ўе б≥льшим й загальн≥шим Ї ≥нтерес до справи Ќ≥мецького ƒому. ÷ей ƒ≥м маЇ бути ƒомом товариств, великим ≥ з великим залом, ¤кий могли б орендувати й ≥нш≥ товариства дл¤ р≥зних заход≥в".†††† Ќе довго прийшлось чекати на усп≥х. ¬ серпн≥ 1899 року, тобто вже через дек≥лька м≥с¤ц≥в п≥сл¤ утворенн¤ ком≥тету (Hausbauausschuss) рад≥сна новина сколихнула н≥мц≥в Ѕуковини. ¬далос¤ купити будинок є40 на —емигородськ≥й вулиц≥ (тепер вул. √оловна). ≤н≥ц≥атором ц≥Їњ куп≥вл≥ був ≥нженер …озеф √абр≥ель ћюллер. ¬ передн≥й частин≥ розм≥щувавс¤ ресторан, в крил≥ знаходилис¤ канцел¤рськ≥ прим≥щенн¤.††††††††† ќсв≥тленн¤ великого саду було влаштоване газове, найсучасн≥ше до виникненн¤ електрики.

ƒл¤ гарного в≥дпочинку розважальний ком≥тет “овариства христи¤нських н≥мц≥в спорудив у 1900 роц≥ в саду Ќ≥мецького ƒому кегельбан. ѕ'¤того червн¤ 1910 року чисельна н≥мецька громада краю з≥бралас¤ на урочисте в≥дкритт¤ ≥ осв¤ченн¤ новозбудованого Ќ≥мецького ƒому в „ерн≥вц¤х, ¤ке завершилось св¤тковим концертом.†††††††††††

 

 

 

Ѕуковинська ћитропол≥¤

 

 

Ћист≥вка ‘р. –≥бера.¬ 1873 роц≥ ™вген √акман добивс¤ створенн¤ незалежноњ буковинськоњ православноњ церкви. –ан≥ше, ще з 1782 року, на цьому м≥сц≥ сто¤ла стара Їпископська резиденц≥¤, тут з 1864 року кип≥ли буд≥вельн≥ роботи п≥д кер≥вництвом молодого талановитого чеха …озефа √лавки. ѕроект майбутнього камТ¤ного дива арх≥тектор створив у 1860-му, маючи всього 29 рок≥в. ј у в≥ц≥ ’риста випускнику ¬≥денськоњ академ≥њ мистецтв пощастило почати вт≥лювати свою мр≥ю у житт¤. як шкода, що сам творець Ѕуковинськоњ ћитропол≥њтак ≥ не побачив своЇ д≥тище в завершеному вигл¤д≥! ћасштаб роб≥т був гранд≥озним: спец≥ально дл¤ буд≥вництва було створено р¤д спец≥альних карТЇр≥в на Ѕуковин≥, в м≥ст≥ запрацювало два цегельних та один керам≥чний заводи, а також школа дл¤ буд≥вничих. јвстро-”горщина ще не бачила н≥чого под≥бного! ћайже 18 рок≥в √лавка творив св≥й шедевр, ≥ допомогли йому в цьому майстри з ус≥х усюди: оздоблювальн≥ роботи виконували в≥денськ≥ художники  . …обст, ≤.  л¤йн, чех  . —вобода, буковинц≥ ≈. Ѕучевський ≥ ™. ћаксимович; художнЇ р≥зьбленн¤ по каменю ≥ л≥пленн¤ зд≥йснювалось п≥д кер≥вництвом в≥денського скульптора  . √офмана Ќезадовго до зак≥нченн¤ буд≥вництва (а в≥дбулос¤ це в 1882 р.) …озеф √лавка важко захвор≥в, п≥д≥рвавши своЇ здоровТ¤ виснажливою працею та нестачею сну ј його шедевр милуЇ людське око уже124 роки.

 

…осиф √лавка

(1891 Ц 1908)

 

 

 

√отель ЂЅр≥стольї

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 1912 р≥ꆆ†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† 2006 р≥ꆆ††††††

†††††† ¬ласником нерухомого майна на роз≥ вулиц≥  арол≥ни та площ≥ –удольфа у червн≥ 1886 року числитс¤ Ћейб «альтер.–≥шенн¤ пов≥тового суду в≥д 5 кв≥тн¤ 1904 року, власниками нерухомост≥ стали …озеф Ћандау та ћакс ћайснер. 14 жовтн¤ 1905-го вони отримали дозв≥놆†† „ерн≥вецького м≥ського маг≥страту на розб≥р купленоњ власност≥ ≥ побудову чотириповерхового будинку з твердих матер≥ал≥в та вогнест≥йким даховим покритт¤м. —аме вони ≥ спорудили арх≥тектурну дом≥нанту ц≥Їњ частини м≥ста Ц чотириповерховий житловий будинок з≥ стил≥зованою вежею, Ц майбутн≥й готель ДЅр≥стольФ. 14 березн¤ 1906 року власники отримали дозв≥л маг≥страту на добудову трьох невеликих балкон≥в напроти нерухомост≥ јдели √ординськоњ на вулиц≥  арол≥ни, 7. ¬арто в≥дзначити, що пан≥ √ординська без ентуз≥азму сприйн¤ла виданий дозв≥л, про що св≥дчить њњ скарга до „ерн≥вецького м≥ського маг≥страту з цього приводу. ¬ будинку було встановлено 3 л≥фти, ¤к≥ обслуговували …оганн ≤л≥чук та √еорг √ерман. ÷е було ознакою нового етапу розвитку арх≥тектури ≥ буд≥вництва в „ерн≥вц¤х. 31 липн¤ 1906 року …озеф Ћандау та ћакс ћайснер отримали дозв≥л „ерн≥вецького м≥ського маг≥страту на право проживанн¤ в новозбудованому будинку на площ≥ –удольфа, є1. ѕраво власност≥ на готель ДЅр≥стольФ в≥д них перейшло до  арла та ≈рнест≥ни Ѕ≥лгрей. —еред власник≥в готелю були також јурел та јльберт –ешкану, —оломон  ≥нсбрунер, јмал≥¤ Ћ≥нкер. ” 1940 роц≥ прим≥щенн¤ готелю ДЅр≥стольФ, що нал≥чувало 57 к≥мнат, було нац≥онал≥зовано й оц≥нено в 4000000 лей та передано дл¤ використанн¤ м≥ськ≥й влад≥.

 

 

ѕро черн≥вецьк≥ в≥лли

 

††††† Ќам город¤нам не одноразово, приходилось бачити написи на акуратних дво та трьо поверхових будиночках, д≥воч≥ ≥мен ќLGA, Vila ∆оржета, јнна, ћар≥¤Е

†††† ўо ж це за будиночки,то тут там у нашому м≥ст≥?

†††††† ¬ кожного ориг≥нального будинку св≥й стиль, манера сво¤ арх≥тектура. ј в≥дгадка тут дуже проста. «а доброњ австр≥йськоњ доби коли у м≥ст≥ процв≥тала торг≥вл¤. “од≥ до нашого м≥ста т¤гнулись, торг≥вц≥з≥ всього св≥ту. —еред них були молод≥ люди р≥зного в≥ро≥зпов≥дуван¤, мусульмани та католики вони перебували тут з≥ своњм храмом м≥с¤ц¤ми. ≤ безумовно зустр≥чались з нашимим≥сцевими красун¤ми та закохувались у них. ¬ той час н≥хто не знав про нац≥ональн≥сть, основою тод≥ дл¤ людини це було в≥ро≥зпов≥данн¤.

††† “ому було дуже строго в той час в родинах р≥зних конфес≥й не дозвалось, хлопцев≥, чи д≥вчин≥ брати соб≥ наречену чинареченого другоњ конфес≥њ. ќсь п≥шла тод≥ мода прињжджих, багатих, купц≥в будувати соб≥ в нашому м≥ст≥,так зван≥ в≥ли дл¤ таЇмноњ зустр≥ч≥ з закоханими з ¤кими вони не могли вступити в шлюб за православними канонами церкви.††††

÷≥ в≥ли за звичаЇм постували м≥с¤ц¤ми, чикаючи на зустр≥ч закоханих сердець. “амбули слуги ¤к≥ ≥ тримали будиночок в чистот≥ та пор¤дку. —амена честь ≥мТ¤ своЇњкоханоњ,торг≥вц≥ називали ц≥ будиночки.††

 

ѕамТ¤тник Ђ„орний ќрелї

††††† √рамота про в≥дкритт¤ памТ¤тника

¬ ƒержавному арх≥в≥ „ерн≥вецькоњ област≥ збер≥гаЇтьс¤ пергаментна грамота про закладенн¤ памТ¤тника „орний ќрел , датована 26 кв≥тн¤ 1901 року. ¬ н≥й пов≥домл¤Їтьс¤, що з ≥н≥ц≥ативи оф≥церського корпусу полку вир≥шено спорудити в „ерн≥вц¤х пам'¤тник загиблим воњнам. ћонумент споруджувавс¤ на кошти ландтагу (крайового сейму) Ѕуковини, ѕравославного фонду Ѕуковини, оф≥церського корпусу полку, а також на добров≥льн≥ пожертви жител≥в краю. †† райове м≥сто „ерн≥вц≥ вид≥лило п≥д майбутн≥й мемор≥ал буд≥вельний майданчик. «акладенн¤ фундаменту в≥дбулос¤ в день осв¤ченн¤ нового прапора полку. « ц≥Їњ нагоди була видана пам'¤тна юв≥лейна брошура н≥мецькою, румунською та украњнською мовами. √рамоту п≥дписали ерцгерцог ™вген фон —авойЇн, митрополит Ѕуковини јркад≥й „уперкович, крайовий президент ‘р≥др≥х фон Ѕург≥ньон, черн≥вецький бургом≥стр барон јнтон  охановський, Їпископ ¬олодимир –епта, командир 41-го полку полковник  арл ƒвожак, греко-католицький св¤щеник ÷елестин  остецький, головний рабин …озеф –озенфельд, в≥це-бургом≥стр, член ком≥тету з≥ спорудженн¤ пам'¤тника …озеф √регор та ≥нш≥. √рамоту було вм≥щено до латунноњ капсули, ¤ку заклали до фундаменту монумента.ќчевидно, п≥сл¤ знесенн¤ пам'¤тника грамоту передали на збереженн¤ до арх≥ву.

„ерн≥вецькаказарма

 

††††††† “ипов≥сть арх≥тектурноњ буд≥вл≥, що ви бачите на фото, ¤карозташована нин≥ по вулиц≥ √оловн≥ на проти парку Ї не т≥льки виличною та своЇр≥дною, саме тут при люб≥ влад≥, завжди були воЇнн≥ казарми. «а австр≥йськоњ доби тут розм≥щались во¤ки добре в≥домого нам 41 полку. —поруда була побудова в половин≥ в≥с≥мнадц¤того стол≥тт¤ ≥ отримала в народ≥ назву Ђяношї. ѕро саму казарму та под≥њ в н≥й описуЇ письменниц¤ ќ.  обил¤нська у твор≥ Ђ«емл¤ї.

††††††† ÷≥кава ≥стор≥¤ тут трапилась в 1919колив наше м≥сто захватила румунська влада в 1918 роц≥. “утво¤ки румуни що служилив≥рую та правдою, ран≥ше австр≥йськ≥ ≥мпер≥њ, п≥дн¤ли бунт ≥ покинули казарми з≥ зброЇю, роз≥йшовшись по дом≥вках. ј причиною стало наступне, м≥сцевим во¤кам не сподобались пор¤дки, муштри ¤к≥ були запроваджен≥ з Ѕухаресту. ѕо селах було роз≥слано посильних, ¤к≥ мирно повернули майже вс≥х во¤к≥в до казарми. —олдати ¤к≥ повернувс¤њм було, все ж таки помТ¤кшено, воЇнну муштру. ÷е бувЇдиний випадок бунту в ≥стор≥њ цих казарм.

 

 

 

 



Hosted by uCoz