√азети про буковинське в≥че « листопада 1918 року.

 

††††††† Ђ—аме « листопада 1918 року припало на нед≥лю. “ого гарного сон¤чного дн¤ до „ерн≥вц≥в з ус≥х куточк≥в краю прињхало б≥льш н≥ж 10 тис¤ч учасник≥в в≥ча. Ћюдей з≥бралос¤ ст≥льки, що Ќародний д≥м, –об≥тничий д≥м та будинок ћузичного товариства вкуп≥ не змогли њх ум≥стити.

††††† Ѕуло прийн¤то резолюц≥ю, у ¤к≥й закликалос¤ украњнц≥в Ѕуковини сп≥льно з украњнц¤ми ус≥Їњ јвстро-”горщини вир≥шувати самим свою подальшу долю на основ≥ права кожноњ нац≥њ на своЇ нац≥ональне самовизначенн¤. ” н≥й, зокрема, пропонувалос¤ румунському населенню Ѕуковини ¤к споконв≥чному доброму сус≥ду украњнц≥в у мир≥ ≥ порозум≥нн≥ провести етн≥чне розмежуванн¤ в такий спос≥б, щоб п≥вн≥чна украњнська частина краю разом ≥з головним м≥стом „ерн≥вц¤ми творила окрему украњнську область. ” ход≥ обговоренн¤ —татуту виступали в≥д Ѕуковини ћ.¬асилько та ≥нш≥ представники. Ѕуло вир≥шено, що створювана «ах≥дноукрањнська держава буде у склад≥ федеративноњ јвстр≥њ. јле представники соц≥ал-демократ≥њ √аличини й Ѕуковини сто¤ли на позиц≥њ негайного приЇднанн¤ зах≥дноукрањнських земель до ”крањни.ї

 

”крањнськагазета Ђ„асї

 

†† ”крањнський часопис Ђ„асї перший номер вийшов 2 жовтн¤ 1928 р. ¬идавець ≥нженер††† ћаксим √линкий адреса редакц≥њ: м. „ерн≥вц≥ вулиц¤ ѕетровича число 4.

††††† ¬иходила, газета щодн¤ перед полуднем.†† ÷е була тод≥майже Їдина газета що сто¤ла на засадах всього украњнського мови, ≥стор≥њ, культури, етнограф≥њ.

Ќа шпальтах газети можна було прочитати св≥ж≥ новини з всього св≥ту, про украњнських гетьман≥в про нову л≥тературу що виходила в у Ћьвов≥ та  иЇв≥.  рим≥нальна хрон≥ка. ѕерегл¤даючи п≥дшивки газет пожовт≥л≥ в≥д плину часу, можна побачити б≥л≥ стор≥нки ото ≥ була справжн¤ румунська цензура. “ут розм≥щували своњ аф≥шу черн≥вецькихк≥нотеатр≥в. Ѕагато ¤к на той часреклами, погода, спорт та вс¤ка вс¤чина з≥ всього св≥ту. ¬ 1939 роц≥ газета була закрита.

 

 

√азета в≥дновлена 23 серпн¤ 1990 року

 

 

 

∆урнал Ђ”крањнська ласт≥вкаї

 

ѕерший дит¤чий журнал Ђ”крањнська ласт≥вкаї, був заснований украњнським товариством Ђѕросв≥таї, ¤кий побачив св≥т ще у 1933 роц≥ у „ерн≥вц¤х. –едагував журнал ƒр. јнт≥н  ирил≥в.

“од≥ той журнал вартував 5 лењв, на той час, то були таки велик≥ грош≥. ÷ей журнал став в≥концем у широкий св≥т дл¤ украњнських д≥ток буковинського краю. …ого редакц≥йна рада тод≥, розташовувалась за адресою: м≥сто „ерн≥вц≥ вулиц¤ ѕетровича -2 (нин≥ Ћомоносова-2 вукрањнський д≥м).

†††† Ђ”крањнська ласт≥вкаї отримала тод≥, добр≥ в≥дгуки не т≥льки на Ѕуковин≥, але ≥ на √аличин≥. ¬ журналу, зразу по¤вилось безл≥ч друз≥в, читач≥в про що можна пересв≥дчитись, коли його уважно перечитуЇш.†††† ѕерше число журналу, вийшлосаме на –≥здв¤н≥ св¤та 23 грудн¤ 1933 року, коли на Ѕуков≥ господарювала–умун≥¤ ≥ украњнська мова та слово було надто дорогим дл¤ украњнських буковинц≥в.

 

 

 

 

–екламаза австр≥йськоњ доби

††††

 

 

 

 

††††††††††††††††††††††††

÷егла з ¤коњ забудовувались наше м≥сто

†††

ѕро цеглу теж,†† варта сказати слово. ѕерш≥ цегельн≥ заводи були в≥дом≥ в подальшому ¤к ф≥рм膆 
ћаркус,  ≥сл≥нгер та брати “еблери.†† —аме з цих ф≥рм будували наше м≥сто на прот¤з≥ стол≥ть.
ѕерший цегельний завод було побудовано в „ерн≥вц¤х у 1784 роц≥. ѕерший мурований будинок,
 за св≥дченн¤м ≥сторичних документ≥в, закладено в1786 роц≥. …ого побудували на роз≥ вулиць 
√оловноњ та ќльги  обил¤нськоњ, а власником був п. —тефан ’анвас. “ут довелос¤ викорчувати
 велику д≥л¤нку могутнього л≥су. –озбудовою вулиць та њњ тротуар≥в зайн¤лас¤ ф≥рма "
яков ”льр≥х ≥  Ь", п≥зн≥ше до ц≥Їњ справи долучилас¤ ф≥рма " ортес≥ ≥  Ь". 
Ќевдовз≥ представники австр≥йськоњ фабрики з м. јусбург "«гесер ≥  еллер" розробили
 ≥ зд≥йснили проект газового осв≥тленн¤ вулиць, а в1896 року ф≥рмою "Ўкерт ≥  Ь" провели перше електроосв≥тленн¤. 

” 1787 роц≥ у „ерн≥вц¤х було вже побудовано414 будинк≥в, а в м≥ст≥ мешкало 2 тис¤ч≥

686 ос≥б. —еред город¤н Ї одна погов≥рка: Ђўо не каж≥ть куми, але австр≥йське пиво

та цегла таки була кращ≥ї

 

“елефон≥зац≥¤ м≥ста

††††††††† ѕерша в ”крањн≥ телефонна станц≥¤ почала д≥¤ти в ќдес≥ в 1882 роц≥.  рок до телефон≥зац≥њ в „ерн≥вц¤хзробили в березн≥ 1883 року. —аме тод≥ м≥н≥стерство торг≥вл≥ јвстр≥њ на проханн¤ Ѕуковинськоњ палати торг≥вл≥ ≥ ремесел прийн¤ло р≥шенн¤ телефон≥зувати „ерн≥вц≥ ≥ околиц≥ м≥ста, збудувати центральну телефонну станц≥ю, ¤ка мала забезпечувати зв'¤зком навколишн≥ населен≥ пункти в рад≥ус≥ 10 км. ”же через п≥вроку п≥сл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ у жовтн≥, того ж таки 1883 року, в „ерн≥вц¤х частково запрацювала центральна телефонна станц≥¤, ¤ка надала послуги 13 абонентам. ÷ю дату ≥ сл≥д вважати початком телефон≥зац≥њ Ѕуковини. ѕершими користувачами нового зв'¤зку були найповажн≥ш≥ державн≥, крайов≥ та банк≥вськ≥ установи. „ерез р≥к телефонний зв'¤зок з'Їднав по мосту через р≥чку ѕрут „ерн≥вц≥ ≥з —адгорою. ÷ей перший прим≥ський телефон було встановлено в палац≥ барона …огана ћустаци. «годом телефон≥зац≥¤ прийшла на село, в пом≥щицьк≥ маЇтки. Ќа своњ кошти пом≥щик Ќ≥колаус ƒобровольський фон Ѕукенталь, ¤кий мешкав у сел≥ ƒобрин≥вц≥ , пров≥в до свого маЇтку телефонну маг≥страль. —≥м телефонних апарат≥в дозвол¤ли господарев≥ сп≥лкуватис¤ ≥з сус≥дн≥ми селами ≥ головною станц≥Їю в „ерн≥вц¤х.

Ѕрук≥вка

 

††† Ѕрук≥вка бачила,р≥зного транспорту в нашому м≥ст≥, це ф≥акри австр≥йськоњ доби,
 перш≥ автомоб≥л≥ на ¤ких прињжджав сам ÷≥сар пот≥м шумн≥ трамвањ. ѕо н≥й з топтали не 
одну пару туфельнаш≥ город¤ни. јле ц≥нн≥сть пол¤гаЇ в ≥ншому - цього в≥др≥зка шл¤хового
 полотна, на щаст¤, не торкнулис¤ руки перебуд≥вник≥в, ≥ тому воно зберегло свою автентику. 
Ѕрук≥вкубуло прокладено в часи јвстро-”горськоњ монарх≥њ. ¬пор¤дкуванн¤м вулиць 
тод≥ та њњ тротуар≥в займалась в≥дома ф≥рма "яков ”льр≥х ≥  Ь", п≥зн≥ше до ц≥Їњ справи долучилас¤ 
ф≥рма " ортес≥ ≥  Ь",¬она. Ѕрук≥вка не виступаЇ декоративним елементом шл¤хового 
оформленн¤, а маЇ конкретне навантаженн¤, ¤ке служить намсотню рок≥в. 

“рамвай

ƒо по¤ви трамваю роль м≥ського транспорту виконували 2- ≥ 1-к≥нн≥ ф≥акри (ек≥паж≥). ћова про введенн¤ трамваю велас¤ з початку 90-х рок≥в 19-го ст. ѕерший проект, п≥дготовлений м≥ським буд≥вельним радником √еоргом –апфом, датований 1893 роком, але в≥н не був вт≥лений у житт¤. ¬ 1894 роц≥ було оголошено конкурс на кращий проект буд≥вництва трамвайноњ л≥н≥њ та електростанц≥њ, в ¤кому перш≥сть здобула ф≥рма Ў”  ≈–“ ≥   з Ќюрнберга. 3 березн¤ 1895 року м≥ська влада п≥дписала з ц≥Їю ф≥рмою контракт на спорудженн¤ електростанц≥њ, л≥н≥й та ламп електроосв≥тленн¤, л≥н≥й трамваю ≥ поставку семи вагон≥в. ” вересн≥ 1896 року до „ерн≥вц≥в прибули перш≥ рейки дл¤ кол≥њ, а взимку 1897 року були доставлен≥ вагони. ¬одночас з≥ спорудженн¤м кол≥њ брукувались вулиц≥, проводилось електроосв≥тленн¤. ѕерший пробний пуск трамваю в≥дбувс¤ 27 травн¤ 1897 року, а з 18 липн¤ 1897 року розпочавс¤ регул¤рний рух вулиц¤ми „ерн≥вц≥в.  ол≥¤ проходила по головн≥й маг≥страл≥ м≥ста. ≤з плином часу вона продовжувалась ≥ перед першою св≥товою в≥йною прол¤гала в≥д ѕрута до парку Ўевченка ≥ зак≥нчувалась на околиц≥ м≥ста б≥л¤ зал≥зничноњ станц≥њ Ќародний сад (тепер „ерн≥вц≥Цѕ≥вденна). ¬ 1967 роц≥ кол≥¤ була роз≥брана, в м≥ст≥ розширили тролейбусне сполученн¤. “рамвайне депо було побудоване одночасно з прокладанн¤м кол≥њ в 1896 роц≥ за проектом –удольфа  огена по вулиц≥ —адов≥й, входило в комплекс споруд по обслуговуванню ≥ ремонту рухомого складу трамвайного парку. ƒо сьогодн≥шн≥х дн≥в ц¤ споруда не збереглас¤.

†††††††††††††††† 
 

††††††††††††††††††††††††††† ¬одопостачанн¤м≥ста

†††

††† 
 
 
Ќаселенн¤ колод¤з≥в спочатку некопало, користувалос¤ водою з найб≥льшого джерела, 
¤ке в 1787 роц≥ д≥стало назву "“урецька криниц¤." јле њњ завжди не вистачало. 
“ому спритн≥ д≥лки орган≥зували п≥дв≥з води з ѕруту. ” вересн≥ 1888-го крайовий ≥нженер 
Ћюдв≥г ¬ест вирушив у в≥др¤дженн¤ по м≥стах ™вропи, де вже були водогони. 
ѕ≥сл¤ його поверненн¤ при маг≥страт≥ було створено спец≥альну ком≥с≥ю з водопостачанн¤. 
¬она й д≥йшла висновку, що „ерн≥вц≥ повинн≥ скористатис¤ досв≥дом 
м≥ст «ах≥дноњ ™вропи, де ц¤ проблема усп≥шно розв'¤зувалас¤. 
Ќа "–ог≥зн≥й" було викопано експериментальну криницю, воду з ¤коњ в≥двезли до 
¬≥дн¤ дл¤ проведенн¤ лабораторних анал≥з≥в. ¬они ви¤вилис¤ вт≥шними, оск≥льки 
п≥дтвердили, що рог≥зн¤нська вода ц≥лком придатна дл¤ споживанн¤. 
÷е й стало поштовхом до побудови водозабору в згадан≥й м≥сцевост≥. 
«д≥йснювалис¤ ц≥ роботи австр≥йською ф≥рмою "–умпель ”Ќƒ Ќиклаc". 
Ѕуд≥вництво тривало з 1889 по 1895 роки. «а цей час було зведено 
два водозабори - "Ћенк≥в- ц≥-1" та "–ог≥зна". ћ≥сто ≥з 30-тис¤чним населенн¤м
 забезпечувалос¤ тод≥ водою з насосноњ станц≥њ "–ог≥зна" потужн≥стю 3,6 тис¤ч≥ 
кубометр≥в на добу. ÷≥каво, що насоси тут приводилис¤ в д≥ю з допомогою парових двигун≥в.

ѕожежна†† охорона

 

††††††  ¬ австр≥йський пер≥од пожежна охорона краю зд≥йснювалас¤ добров≥льними пожежними командами, на озброЇнн≥ ¤ких, в основному, були ручн≥ пожежн≥ насоси ≥ к≥нно-бочков≥ ходи. 25 вересн¤ 1871 року було прийн¤то —татут добров≥льного товариства пожежник≥в „ерн≥вц≥. ” 1888 роц≥ пожежна команда „ерн≥вц≥ отримала на озброЇнн¤ першу парову пожежну машину. ” 1910 роц≥ за кошти „ерн≥вецького маг≥страту в м≥ст≥ було реконструйовано буд≥влю пожежноњ команди, до ¤коњ виконали прибудову. ÷¤ буд≥вл¤ збереглас¤ до сьогодн≥шн≥х дн≥в.

††††† ¬ 1930-х роках пожежна команда м≥ста мала в штат≥ до 120 чолов≥к. Ќа бойове чергуванн¤ щоденно заступали 3 бойов≥ в≥дд≥ленн¤ загальною чисельн≥стю 33 чолов≥ки. Ќа озброЇнн≥ частини знаходилис¤ один авто- насос на шас≥ "Ўевроле", дв≥ автоцистерни на шас≥ "‘орд" на 4 тонни води кожна, механ≥чна драбина на 4 кол≥на, що висувалась на 20 метр≥в. ƒуже коротко про одну з потр≥бних служб дл¤ нашого м≥ста.

ѕролюки

 

 

 

ƒо реч≥ у нашому м≥ст≥, люк≥в безл≥ч, р≥зноњ форми та конф≥гурац≥њ, ¤кщо вашу уваги не приковуЇ те, що над головою чи на р≥вн≥ очей, то те, що п≥д ногами, минаЇтьс¤ повз ваших очей, майже завжди. ¬они у нашому м≥ст≥, по¤вились ще в 1786 роц≥.¬одог≥н та канал≥зац≥йн≥ розробки в м≥ст≥ проводив ≥нженер≤сидор ¬айс. “од≥ ж ≥ по¤вились перш≥ труби ¤к≥ були спочатку керам≥чн≥, а п≥зн≥ше з м≥д≥ та чогуна.Ѕез цих люк≥в, м≥сто не було б забезпечено вс≥ма комун≥кац≥¤ми, саме за цими люками криЇтьс¤, безл≥ч р≥зних комун≥кац≥йних мереж це водопров≥д, канал≥зац≥¤, елетрозабезпеченн¤, телефон≥зац≥¤ м≥ста. якщо уважно придивитись то можна побачити ф≥рми виробник≥в.Ћюки ≥ г≥дранти, вони затиснут≥ зле перекладеною брук≥вкою чи втоплен≥ у ще г≥рше залитому асфальт≥, але працюють ≥ продовжують приносити користь город¤нам. ≤ милують наше око своњми формами та написами.

 

 

 

„ерн≥вц≥ в лист≥вках

 

ћонумент ‘ранцу …осипу ≤

” 1880 роц≥ ‘ранц-…озеф в≥дв≥дав столицю Ѕуковини. “а монумент на честь правител¤ зТ¤вивс¤ аж в 1908 роц≥, до 60-р≥чч¤ царюванн¤. ≤стор≥¤ виникненн¤ памТ¤тника в≥ддзеркалюЇ й ≥стор≥ю м≥ста, цього плавильного котла нац≥й, мов та культур. ≤де¤ належала раднику крайового суду ≤.  ал≥неску. ћ≥сце на √абсбурзьк≥й височин≥ запропонував професор „ерн≥вецького ун≥верситету доктор ћ. ‘р≥двагнер. ћакет виготовив професор реальноњ школи ё. «ламал, план облаштуванн¤ прилеглоњ територ≥њ Ч м≥ський сад≥вник √. ѕаушек, а допов≥в про ≥дею ув≥чненн¤ ц≥сар¤ черн≥вецькому бургом≥стру барону фон ‘юрту 13 жовтн¤ 1907 р. адвокат ћ. √ольденберг. ќтже, представники р≥зних етнос≥в працювали над цим скромним монументом. ≤ пожертви на вт≥ленн¤ њхнього плану щедро давали черн≥вчани р≥зних нац≥ональностей.

 

 афедральний собор —в¤того ƒуха

–озташований м≥ж вулиц¤ми √оловною та ќ. обил¤нськоњ, був побудований на замовленн¤ ѕравославного рел≥г≥йного фонду Ѕуковини. јрх≥тектурний план п≥дготовлений –оллем при участ≥ ≥нженера ћар≥на. јктивну участь в орган≥зац≥њ буд≥вельних роб≥т та обладнанн≥ храму брав митрополит ™вген √акман, ¤кий 3 липн¤ 1944 р. осв¤тив закладенн¤ фундаменту, а 4 липн¤ 1964 р. в≥н же урочисто осв¤тив новозбудований храм.

 

ћузичне товариство

 

 

Ѕуд≥вництво Ђћузичноготоваристваї розпочалось у кв≥тн≥ 1876 р. почались земельн≥ роботи, в травн≥ був урочисто закладений перший кам≥нь у фундамент. ” грудн≥ 1877 р. в≥дбулос¤ св¤ткуванн¤ з приводу завершенн¤ роб≥т ≥ переданн¤ буд≥вл≥ в користуванн¤ "ћузичного товариства". —ьогодн≥ ‘≥лармон≥¤.

 

 

 

†††††††††††††††††††††††

ƒит¤чий шпиталь

 

          25 червн¤ 1908 року у м≥ст≥ „ерн≥вц≥ колишньоњ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ, на честь його величност≥ ≥мператора ц≥сар¤ ‘ранца …осифа ≤ маг≥страт столиц≥ Ѕуковинського краю „ерн≥вц≥в п≥дготував р≥шенн¤, з нагоди юв≥лею внести суму у розм≥р≥ 300000 крон на буд≥вництво саме дит¤чого шпиталю.

√оловою буд≥вельного ком≥тету був призначений бургом≥стр „ерн≥вц≥в ‘ел≥кс ‘юрт.
             «г≥дно параграфу є3 угоди „ерн≥вецького маг≥страту м≥ський ком≥тет на чол≥ з бургом≥стром ‘ел≥ксом ‘юртом 26 березн¤ 1908 року було оформлено засновницький вексель, ¤кий забезпечував засновницьк≥ ц≥л≥ на в≥чн≥ часи ≥ була прийн¤та постанова, що ≥з засновницького кап≥талу 500000 крон - дес¤та частина (50000 крон) становить прибутковий вклад на банк≥вському рахунку. ѕо зак≥нченню приблизно 60 рок≥в , коли ц≥ грош≥ та складний в≥дсоток ≥з них дадуть суму 500000 крон, з них 450000 крон повинн≥ бути витрачен≥ на оновленн¤, розширенн¤ та модерн≥зац≥ю дит¤чоњ л≥карн≥, 50000 крон знову вкладен≥ на нових 60 рок≥в п≥д проценти.
            18 червн¤ 1908 року розпочат≥ буд≥вельн≥ роботи ≥ 25 червн¤ 1908 року було урочисто закладено нар≥жний кам≥нь буд≥вл≥ л≥карн≥ на вулиц≥ Wolan-Gasse,4 (нин≥ - вулиц¤ Ѕуковинська), а навесн≥ 1910 в≥дбулос¤ урочисте в≥дкритт¤ першоњ в м≥ст≥ та на Ѕуковин≥ дит¤чоњ л≥карн≥.
            ¬т≥лити ≥дею д-ра ‘≥шера споруди памТ¤тника милосердю на територ≥њ
л≥карн≥ вз¤вс¤ в≥домий в≥денський скульптор “еодор Ўтундль.
            8-го жовтн¤ 1910 року “еодор Ўтундль прињхав з ¬≥дн¤ до „ерн≥вц≥в та у листопад≥ цього ж року монтаж памТ¤тника та скульптурноњ групи був зак≥нчений.
           ” верхн≥й частин≥ його красувавс¤ барельеф ц≥сар¤ ‘ранца-…осефа, верх≥вку стели ув≥нчувала ц≥сарська корона з бронзи. ѕередн≥й фронт обел≥ску зайн¤ла група грац≥й, богинь вроди, гармон≥њ, ж≥ночоњ принадност≥ та радост≥, завд¤ки ¤ким народжуЇтьс¤ все миле й привабливе.

 

 

памТ¤тнику милосерд¤ У’ј–»“—№ ј √–”ѕјФ

 

 

 

 

††††† “емпль (Їврейська синагога) споруджена в1877 роц≥†††††††††††††††††††††††† —ьогодн≥ к≥нотеатр†††††††††††††††††

за проектом арх≥тектора ёл≥ана «ахаровича.

 

 

 

¬улиц¤ ѕанська

†††††††† 
” давнину, ще в к≥нц≥ ’≤’ ст., њњ називали "вулицею, що веде до л≥су".
 ѕ≥зн≥ше про нењ стали говорити ¤к про "дорогу на ћолод≥ю".
«абудова жвулиц≥ починалас¤ ще в 40-50-х рр. ’V≤≤≤ ст. 
ѕерш≥ будинки булидерев'¤ними, одноповерховими, кожен з ¤ких був власн≥стю 
окремого господар¤. 1910 року маг≥страт розгл¤нув питанн¤ буд≥вництва 
трамвайноњ кол≥њ по вулиц≥ ѕанськ≥й, але виконати цей проект так ≥ не вдалос¤.
†††††††† ÷¤ вулиц¤ буланайкращою в м≥ст≥, ≥ вигл¤ду, близького сучасному,
набула ще на початку ’’ ст. ѕершими було переобладнано будинки п≥д є 6, 26, 
35, 37-39, 43, 45, 51, 53 ≥ 55. ƒо них п≥двели канал≥зац≥ю ≥ осв≥тленн¤,
 окрем≥ з них (N 36) зазнали реконструкц≥њ. ¬улиц¤
 ѕанська стала центром д≥лового, торговельного та культурного житт¤ м≥ста. 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

¬улиц¤ що веде до вокзал нин≥ √оловна

 

 

 

 

 

 

 

√отель ДBelle VueФ(Ѕель ¬'ю)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¬≥рменська ÷ерква була побудована та осв¤чена,

9 жовтн¤ 1875р.отримавши назву ѕетра ≥ ѕавла.

 

 

јф≥ша концерту ќлександра ¬ертинського у „ерн≥вц¤х 1938 року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

„ерн≥вецький вокзал було побудовано в1908 роц≥.††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ¬≥тальна лист≥вка

 

 раЇзнавчий музей

 

ќбласний краЇзнавчий музейрозм≥щений у неоренесансному будинку колишньоњ дирекц≥њ ѕравославного рел≥г≥йного фонду. «аснований любител¤ми старовини у 1863 роц≥, сьогодн≥ музей нараховуЇ понад 82 тис¤ч експонат≥в. ÷е памТ¤тки природи, раритетн≥ старовинн≥ книги, р≥дк≥сн≥ ужитков≥ предмети, мемор≥альн≥ реч≥. ќкрему зб≥рку складають ц≥нн≥ археолог≥чн≥ знах≥дки. ÷≥кавими Ї колекц≥њ стародрук≥в з ун≥кальною ќстрозькою б≥бл≥Їю, друкованою ≤ваном ‘едоровим у 1582р., етнограф≥чних матер≥ал≥в, народного од¤гу, писанкарства, нум≥зматики, зброњ. √орд≥стю з≥бранн¤ Ї доб≥рка твор≥в образотворчого ≥ декоративно-прикладного мистецтва, основу ¤коњ становл¤ть ≥кониXVI-XVIII ст., роботи видатних буковинських митц≥в ћ. ≤васюка, ё. ѕ≥гул¤ка, ™.

 

≈кспонати музею

 

—в≥доцтво про зак≥нченн¤ церковно Ц

приходськоњ школи 1914 року.†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††ѕочесний диплом ѕершоњ г≥мназ≥њ.

 

 

 

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

 

 

 

 

 

 

 

Ѕ≥бл≥¤ XV стол≥тт¤

 

 

√рамота волоського воЇводи ¬лада 1439 р≥к

( пап≥рус)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ѕисарський ст≥л XVI ст.

ѕерше виданн¤ ќльги  обил¤нськоњ Ђ«емл¤

 

 

 

 

 

 

≤стор≥¤ Ц р≥ч повчальна ≥, водночас ≥рон≥чна. —ьогодн≥ наше м≥сто напороз≥, коли воно горде ≥ готуЇтьс¤ до свого 600-го юв≥лею.

†† якби не недбал≥сть сучасник≥в, втратили б оц≥ маленьк≥, але дуже мил≥ ланки ланцюжка, старожитностей,¤к≥ Їднають нас ≥ з минулим, ≥ з самими „ерн≥вц¤мибо, зрештою, м≥сто Ц не ст≥льки лише, ¤к арх≥тектурна перлина, але ≥ ≥сторичний дух. „ерн≥вц≥ Ц то насамперед город¤ни ¤к≥ у ньому живуть та њхн≥ пращури ¤к≥ зробили його саме таким. ÷е ми з вами, що тут живемо. ≤ любимо це м≥сто. ≤трепетно збер≥гаЇмо те що залишили нам наш≥ попередники.

 

Ѕо, ви¤вл¤Їтьс¤, це дуже просто „ерн≥вц≥ не можна не любити...

 

 

 

—тарожитност≥ збирав —тепан  арачко

 

ƒжерела:

1.ƒержавний арх≥в „ерн≥вецькоњ област≥: фонди є 03,04,156,283,1023,1024.

††††† 2.„ерн≥вц≥, ≥сторико-арх≥тектурний опорний план. - ”крзах≥дпроектреставрац≥¤, Ћьв≥в, 1990,

††††† 3. оротун ≤.¬. ≈тапи розвитку та забудови м≥ста „ерн≥вц≥. „ерн≥вецька арх≥тектура јвстр≥йського пер≥од󆆆†††††††††††

4. раЇзнавчий музей.(експонати)

5. нига Ђћ≥сто моЇњ любов≥ї ¬асиль —елез≥нка,

6.‘рагменти публ≥кац≥й ≤гор¤ „еховського, ћар≥њ Ќикипси.

7.‘отограф≥њ та лист≥вки з особистого арх≥ву.

 

 

 



Hosted by uCoz