Місто зі
скелець
полив’яних
веж,
Зіп’яте
часом на гори
й долини.
Сонного
янгола
пінний
кортеж,
Плетиво часу з
рожевої
глини
е важко
і дуже
просто, бути
закоханим у
своє місто…
Відчувати його
пульс, дихати
його
повітрям,
усміхатись,
дивлячись на
відображення
будинків у калюжах. А в
ранішні тиші,
пройтись, вуличками
міста
привітавшись
з будиночками,
які можуть
багато чого
розповісти
перехожому. У
вечірню пору
ловити
відблиски світла
ліхтарів на
бруківці у
центрі,
заглядати в
очі
настінним
велетам.
Декому
вдавалось це
місто
покорити,
більшість –
була
покорена
містом. Вони
залишалися,
аби тут жити,
кохати,
творити, захищати
й будувати. І
лишити по
собі слід.
Епохи лишають
по собі
літописи.
Правителі –
міста, фортеці,
мури і
історичну
пам’ять.
Чернівці розквітали
й занепадали,
змінювали
владу,
розросталися,
падали на
коліна і знову
піднімалися,
аби дати
захист
слабим та
нужденним і
натхнення сильним
духом - десяткам
поколінь
своїх
жителів.
Різні
правителі
керували
нашим містом,
вони лишали
по собі кам’яниці
й парки,
пісні,
картини і
поеми. І це
все про наше
місто
Чернівці.
Перші архівні
записи
літописців
свідчать,
Чернівці
були
засновані в 1408 році,
оскільки саме
під цією
датою місто
згадується в
одній з грамот
молдавського
господаря
Олександра,
прозваного
Добрим.
У
середині ХІV ст. Вся
Буковина, і
Чернівці у
тому числі потрапляє
під владу
Угорщини, а
потім Молдавського
князівства. З
1457 року, після
адміністративної
реформи
місто стає
центром
волості і з
цього часу
повільно,
але
невпинно зростає
незважаючи
на довгі
періоди занепаду
та
іноземного
панування.
Треба
визнати, що
чужоземці,
які тут
правили не
тільки
експлуатували
цей край, але
й привносили
щось своє, що
в кінцевому
наслідку
склалося у
гармонійну
картину
”чернівецької
цивілізації”.
Віками
проживаючи
поряд, різні
народи – протягом
століть –
вікували те,
що є тільки чернівецьким,
чого не
відбереш, не
вивезеш і не
заборониш. Це
дух
Чернівців,
який можна відчути
тільки в
цьому місті.
Місто спокон
віку
заселене
різними
народом.
Цей дух
багато
культурності,
дух співжиття
і
взаємоповаги
представників
різних культур
став ідеалом
і для тих, хто
покинув свою
маленьку
батьківщину.
Він і
сьогодні викликає
ностальгічні
почуття.
Склавшись у
другій
половині ХІХ
– на початку
ХХ ст., він
пробуджував
подив у
сучасників і
захоплення у
нащадків. Безумовно
що самий
більший
вплив на
Чернівці і
загалом на
Буковину на її
культуру
мала Австро –
Угорська
імперія яка
проіснувала 68
років.
Процитуємо
відомого
німецького
публіциста
Георга
Гайнцена. За
його словами
Чернівці –це
місто, де
“фірмани фіакрів
сперечалися
про Карла
Крауса, де тротуари
підмітали
букетами
троянд і де
книгарень
було більше,
ніж
кав’ярень”…
Визначальним
для розквіту
Чернівців
став прихід
на Буковину у
1774 р. Австрії і
рішення
цісаря
зробити їх столицею
нової
імперської
провінції.
Був затверджений
міський
статут і
запроваджені
адміністративні,
економічні
та санітарні
заходи по
упорядкуванню
міста. У 1786 році
Чернівці
отримали
австрійські
міські права,
було обрано
перший
магістрат.
Широкі
права та
пільги
надавалися тим,
хто оселявся
в місті та
будував
кам’яні
будинки,
розпочинав
свою справу
та засновував
виробництво:
мануфактурникам,
ремісникам,
комерсантам.
Це
створювало
підвалини
для швидкого
економічного
розвитку та
будівництва
Чернівців.
Місто за
час свого
майже
600-літнього
існування
входила до
складу
різних
держав: Київська
Русь,
Молдавське
князівство,
Османська
імперія,
Польща,
Австро-Угорщина,
Румунія,
Радянський
Союз, а з 1991 року
– незалежної
України.
Літописець
Чернівців
Раймунд
Фрідріх
Кайндл
історик з
Чернівців
який був
невтомним
етнографом,
археологом,
фольклористом,
літературознавцем,
педагогом,
громадським
діячем, професором
і ректором
Чернівецького
університету.
Він єдиний з
чернівецьких
не українців
удостоївся
честі бути
обраним
дійсним
членом ( НТШ) Наукового
товариства
ім. Шевченка
у Львові.
Ще в
юності
Кайндль
зацікавився
минулим
рідного
міста і в 1888
році написав
краєзнавчу
працю "До
історії
міста
Чернівців та
його
околиці".
Згодом він
відтворив
розвиток
столиці
Буковини у
фундаментальній
"Історії
Чернівців
від
найдавніших
часів до
сьогодення",
виданій з
нагоди
500-річчя першої
документальної
згадки про
місто (1908).
З 1886
року Кайндль
збирав
етнографічно-фольклорні
матеріали в
українських
селах понад
Сіретом,
Прутом і
Черемошем.
Його першою
значною
роботою
стала книга
"Русини на
Буковині". 1888 р.
її історична
частина друкувалась
у
краєзнавчому
альманасі
"Буковий ліс",
який Кайндль
започаткував
у газеті "Буковінер
Рундшау", а в 1889
році вийшла
окремою
книгою.
Наступного
року
з'явилась
друга -
етнографічна
- частина
твору,
написана спільно
з
о.Олександром
Манастирським,
який переклав
німецькою
мовою зразки
українського
фольклору.
Помер Р.Ф.
Кайндль 15
березня 1930
року. Завдяки
своїм працям,
а він написав
лише з буковинської
тематики 308
книг і
статей, вчений
ще за життя
став
знаменитістю.
І нині Кайндль
не забутий. У
Німеччині
існує
наукове товариство,
яке носить
його ім'я.
Воно
започаткувало
журнал "Кайндль-Архів",
який згодом
став органом
Інституту
Буковини в
Аугсбурзі.
Меморіальна
дошка на
будинку вул.
Т.Шевченка, 94
де народився Раймунд
Фрідріх
Кайндл
З
історії
міського
прапора
Цей прапор був виготовлений на честь 500 річниці міста.
Використання
зображення
герба міста
та цісарського
орла на
міському
прапорі надала
прихильна до
Чернівців
цісарева
мати Марія
Терезія ще в 1834
році. Опис
прапора було
затверджено
наново, - і в мистецькому
ательє
Гессінгера
та Фаллінгера
виготовили
нове міське
знамено. З
лицьової
сторони
полотнища у
центрі
білого поля
розміщений
міський герб.
Над ним -
золотим
шитвом напис
готичним
шрифтом "Landeshauptstadt
Czernowitz" (Крайова
столиця
Чернівці). Під
гербом -
латиною -
девіз "Viribus unitis"
(Спільними зусиллями).
Обабіч герба
й у кутках
поля - зображення
гілочок із
дубовими
листочками й
жолудями.
Полотнище
обрамлене
смугою з червоно-білих
зубоподібних
трикутників.
Із зворотного
боку - жовте
поле, окаймоване
такою ж
смужкою. У
центрі поля
знаходиться
державний
герб
Австро-Угорщини
- чорний
двоголовий
орел із
відповідною
атрибутикою.
Зліва від
нього дата - 1408,
справа - 1908. Над
гербом -
напис "Der Vaterstadt"
(Рідному
місту), внизу -
"Burgerschaft"
(Міщанство).
Кути поля
прикрашені
рослинним
орнаментом
із букових
листочків та
горішків.
Нині прапор
зберігається
у Краєзнавчому
музеї.
Герб
Чернівців
Австрійської
доби
Червоний
щит, на ньому -
увінчана
сімома зубцями
кам'яна
міська брама;
над зубцями -
вісім вільно
ширяючих
каменів у два
ряди по 4, причому,
камені
верхнього
ряду дещо
менші, ніж
нижнього; у
відкритих
воротах
видніється
червоно-язикий,
позолочений
двоголовий
орел, обидві
голови якого
увінчані
золотими
коронами, у
правій лапі -
меч і
скіпетр, у
лівій -
держава; на
грудях
двоголового
орла -
червоний
щиток,
перетятий
сріблястою
лінією,
оповитий
ланцюгом
ордена
Золотого Руна.
По
центральному
краю
орнаментальна
бронзова
облямівка
щита
завершена
срібною
мурованою
короною з
п'ятьма
помітними виступ
Румунії доби
В 1918-1940рр.,
коли
Чернівці
знаходились
під румунською
юрисдикцією,
герб міста не
зазнав особливих
змін. В
червоному
полі
зображувалась
зубчаста фортеця
з двома
бічними
прямокутними
баштами, що
мала
відчинені
ворота, в
яких розміщений
герб Молдови;
вгорі, між
баштами,
золота
троянда. Щит
увінчаний
срібною
міською короною
з сімома
вежами. В
середині
голова бика.
Радянських
доби
1941-1990 рр.
Герб було
перероблено
на
радянський
манер. Він являв
собою
лазуровий
щит, в якому
червона брама
з золотими
серпом і
молотом. В
брамі - срібні
контури гір,
у підніжжі
брами зелений
буковий
листок, під
яким дві
хвилястих нитяних
срібних
лінії.
