„ерн≥вецький† ун≥верситет
„ерн≥вецький†
ун≥верситет, створений за р≥шенн¤м австр≥йських властей ≥ в≥дкритий 4
листопада 1875 р. з нагоди 100-р≥чч¤ приЇднанн¤ Ѕуковини до јвстр≥њ ≥ названий
≥менем тод≥шнього ≥мператора ‘ранца …осифа, в≥н пересл≥дував мету п≥дготовки
кадр≥в з вищою осв≥тою дл¤ р≥зних сфер державного й духовного житт¤ монарх≥њ,
зм≥цненн¤ впливу јвстр≥њ на њњ сх≥дних окрањнах.
Ќа св≥тлин≥ парад, австр≥йських во¤к≥в на
честь в≥дкритт¤ ун≥верситету 4 липн¤ 1875 року
ѕовернемос¤ до ≥сторичних арх≥вних джерел.
† ¬ 1823 роц≥ галицький губернатор подав
австр≥йськ≥й влад≥ петиц≥ю буковинських жител≥в про необх≥дн≥сть заснуванн¤
теолог≥чного сем≥нару (сем≥нар≥њ) в „ерн≥вц¤х.
“≥льки в жовтн≥ 1827 р.
в нашому м≥ст≥ було в≥дкрито богословську сем≥нар≥ю, розм≥стивши њњ у
г≥мназ≥альних прим≥щенн¤х (нин≥ ≤-а г≥мназ≥¤ по вул. ≈м≥неску). ¬икладанн¤
велось латинкою та н≥мецькою. р≥м богословських дисципл≥н, тут читалис¤ лекц≥њ
≥з с≥льського господарства, педагог≥ки. ј з 1866 року почалис¤ п≥дготовч≥ роботи
з в≥дкритт¤ богословського факультету в майбутньому ун≥верситет≥ ≥м.
‘ранца-…осифа в „ерн≥вц¤х. Ѕуло розроблено проект статуту факультету. «а основу
проекту був уз¤тий статут богословських факультет≥в у «альцбурз≥, ќломоуц≥,
–ос≥йськ≥й духовн≥й академ≥њ. 4
листопада 1875 р. в≥дбулос¤ урочисте в≥дкритт¤ ун≥верситету, ¤кому було
надано назву „ерн≥вецький ун≥верситет ≥м.‘ранца-
…осифа. ѕрисутн≥ на цих
торжествах: м≥н≥стр культури ≥ осв≥ти д-р Ўтремаер, крайовий президент
√.јлезан≥, ректор д-р .“омащук, декан юридичного факультету д-р фон
Ўулер-Ћ≥блой, представники ун≥верситет≥в ¬≥дн¤, ѕраги, √раца, лаузенбурга,
Ѕазел¤, Ѕерл≥на, Ѕерна, Ѕреслау ƒорнета, ≈рлангена, √айденберга, …Їни,
ен≥гсберга, Ћ¤йпцига, ћагдебурга, ћюнстера, ќдеси, “юбенгена, ‘ранкфурта-на-ћайн≥,
≤нсбрука, ракова, Ћьвова, √етт≥нгена, —трасбурга.
ѕершим
ректором в≥д дн¤ заснуванн¤ „ерн≥вецького ун≥верситету ≥м. ‘ранца-…осифа був
ост¤нтин “омащук. (1875-1876 рр.).
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† Ћист≥вка з нагоди 25 р≥чниц≥ черн≥вецького ун≥верситету
ѕалата юстиц≥њ
ѕитанн¤ про спорудженн¤ прим≥щенн¤ юстиц≥њ у „ерн≥вц¤х 
розгл¤далось на зас≥данн≥ јвстр≥йськоњ
палати посл≥в, 17 травн¤ 1900 року. ѕ≥д забудову було вид≥лено безкоштовно
земельну д≥л¤нку в розм≥ром 45000 квадратних метр≥в, варт≥стю12000 крон. ј на
саме буд≥вництво було заплановано 995000 крон. Ѕуд≥вництво ц≥Їњ споруди† було 
покладено на старшого радника юстиц≥њ ‘ранца
—коврона. та ≥нженера јртура ¬≥дьма. Ѕуд≥вельн≥ роботи були† розпочат≥†
весною 1904 року. ¬ цьому вз¤ли участь вже† тод≥ в≥дом≥ п≥дприЇмц≥: …озиф ортинський,
ѓоах≥м јйзенберг, ћакс јйзенберг та Ќафтал≥ –удник. ≈лектричне осв≥тленн¤
провела м≥сцева ф≥рма брат≥в ремер та Ѕраун.††
¬ грудн≥ цього ж року було вже проведене опаленн¤. Ѕуд≥вл¤ опалювалась
ш≥стьма котлами за системою Ўтробл¤.† ≤ в
скорому час≥ на очах город¤н виросла нова шикарна споруда. «агалом вона мала
чотири поверхи в ¤ких розм≥стилось 144 к≥мнати.†
ќсв¤ченн¤ палацу в≥дбулось 7 жовтн¤ 1906 року.
†††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††—ьогодн≥
будинок, адм≥н≥страц≥њ „ерн≥вецькоњ област≥.
Ѕудинок - ш≥фа
∆или-були в јвстро-”горщин≥ два брати, щиро закохан≥ в
море. ќдин став 
в≥домим кап≥таном ≥ водив корабл≥ по всьому
св≥ту, а другий став усп≥шним ф≥нансистом. оли брати, що так ≥ не завели с≥мей
≥ не мали д≥тей, вийшли на пенс≥ю, вони вир≥шили оселитис¤ разом в
неймов≥рному, вартому њх будинку - будинку-кораблю.
ƒовго брати мандрували ≥мпер≥Їю в пошуках потр≥бного ун≥кального м≥сц¤ - ≥
нарешт≥ знайшли його в „ерн≥вц¤х. Ѕудинок з'¤вивс¤ , в останн≥ роки ’≤’
стор≥чч¤.
Ќевдовз≥ на перетин≥ двох вулиць вир≥с
д≥м-лайнер, що не належав жодному арх≥тектурному стилю. ¬≥н ≥ не мусив:
головною дл¤ брат≥в була форма.
ћ≥ж ≥ншим, досить гарно вийшло. ¬исока вежа-л≥хтарик,
прикрашена колись в≥тражами - матчах. Ќа носов≥й частин≥ - голова лева, цар¤
зв≥р≥в, а ще - грифони, алегор≥¤ з≥ркост≥, такоњ необх≥дноњ в мор≥. ѕро водну
стих≥ю нагадують ще й дельф≥ни та водорост≥. ћ≥сце швидко стало дуже
попул¤рним, портрети ш≥фи входили до вс≥х набор≥в лист≥вок. ј ще колись поруч
був гарний сквер з≥ скульптурами, улюблене м≥сце зустр≥чей черн≥вчан.
††††††††††††††† †
†††††††† ”крањнська
√реко- атолицька ÷ерква
†††††† ѕерш≥ √реко Ц атолицьк≥ св¤щеники у
нашому м≥ст≥ в≥дправл¤ли службу божу в –имо- атолицькому костьол≥ при в≥втар≥
”сп≥н¤ ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥ . “ут була домовлен≥сть м≥ж двома конфес≥¤ми, що
русини (украњнц≥) користуютьс¤ костьолом ранком до восьмоњ години, а пот≥м
службу, Ѕожу в≥дправл¤тимуть –имо Ц атолики . « часом , громада украњнських
католик≥в† нашого м≥ста зб≥льшувалась ≥
такий розпод≥л часу , уже не влаштовував њх. ” 1820 роц≥† наш город¤нин “адей “уркул† подарував невеличку земельну д≥л¤нку та
пожертвував невелику суму грошей п≥д забудову новоњ церкви дл¤ √реко Ц
атолик≥в „ерн≥вц≥в .
†† 31
травн¤ 1820 року було осв¤чено нар≥жний кам≥нь фундаменту майбутньоњ церкви . ≤
вже 10 червн¤ 1821 року новозбудована церква отримала благословенн¤.
†††† ѕершу назву церква отримала на честь
св¤тих† ѕетра ≥ ѕавла . ” звТ¤зку з ц≥Їю
великою под≥Їю , наступного дн¤ украњнц≥ Ц буковинц≥ зд≥йснили процес ний пох≥д
в≥д –имо - атолицького костьолу до новозбудованоњ церкви. ¬ цьому брали також
участь –имо Ц атолики , ¤к≥ щиро в≥тали з новобудовою √реко Ц атолик≥в .
“еодор Ћаврецький був парохом до 1835 року , а пот≥м 46 рок≥в душепастирствував
отець “, ћаксимович . ¬ажливою под≥Їю тод≥ стаЇ подальша розбудова церкви, в
≤тал≥њ замовл¤ють ≥коностас та два в≥втар≥, ¤к≥ стали не т≥льки окрасою церкви,
але ≥ всього краю . ” розпис≥ ≥кон ≥коностасу та† в≥втар¤ , брав участь в≥домий польський
≥конописець јдам ќтеховський (сьогодн≥ можна 
побачити його автограф† на ≥кон≥ ≤суса ’риста ) . ≤коностас, та два
в≥втар≥ було розмальовано в 1840 роц≥ . ƒл¤ церкви було подаровано чудотворну
≥кону ћат≥р Ѕожоњ† , ¤ка була в≥дпечатала
та обрамлена позолотою у крак≥вських майстр≥в†
у 1879 роц≥.
†††† ” 1880
роц≥ католич ну в≥зитац≥ю до „ерн≥вц≥в зд≥йснив митрополит …осиф —ембратович .
ѕри церкв≥ засновуЇтьс¤ перше братство св¤того У“аде¤Ф . ¬ той час коли деканом
був ёл≥ан —ембратович , товариство св¤того У“аде¤Ф значно розширило свою
д≥¤льн≥сть , чим високо п≥дн≥мало авторитет церкви . « 1885 року √реко Ц
атолик≥в Ѕуковини очолив елистин остецький . Ќа той час параф≥¤ вже була
п≥дпор¤дкована† —тан≥славському
™пископату . “ут варто зазначити, що† до
√реко Ц атолицького в≥ро≥зпов≥данн¤ належало чимало сусп≥льно Ц пол≥тичних та
культурно - осв≥тн≥х д≥¤ч≥в нашого краю , це Ц професор „ерн≥вецького
ун≥верситету ≤гнат≥й ќнишкевич , —тепан —маль Ц —тоцький , ќмел¤н алужницький
, ≤. “ем≥нський . ј, Ўанковський , — ¬иницький ≤,ќкупевський† також видатн≥ буковинськ≥ письменники Ц ёр≥й
‘едьковим та ќльга обил¤нська.
остел Ђ—ерце ≤сусаї
†
остьол був побудований на жертви католицькоњ общини
Їзуњт≥в, буковинського краю.
ѕроект було розроблено ≥нженером …озифа
Ћ¤йцнера в стил≥ псевдоготики, а нар≥жний кам≥нь було закладено 7 червн¤ 1891
року та осв¤чено Ћьв≥вським архЇписпоком ћоравським. ѕрактично костел був
готовий вже 1894 роц≥.
—поруда маЇ вс≥ готичн≥ особистост≥ так званоњ готичноњ
культури. ћасивн≥ ком форси, а њх 15 п≥дтримують основу буд≥вл≥, висок≥ арочн≥
в≥кна що були виготовлен≥ ≥з чеськоњ мозањки, св≥дчать про декор буд≥вл≥ ≥ це
все справл¤ло враженн¤ в≥чност≥ споруди. остел був розрахований на 800 ос≥б,
хоть¤ Їзуњт≥в в нашому було набагато менше. “ут сто¤в чудовий орган ¤кий
в≥дтворював п≥днесену рел≥г≥йну музику, ¤ку приходили слухати в≥руюч≥ р≥зних
конфес≥й. ѕомпезн≥ в≥кна ¤к≥ ледь просв≥чувались, через мозањку скла створювали
у зал≥ урочист≥сть та величн≥сть п≥днесеного особливого настрою в≥руючих.
¬ зал≥ була прекрасна акустика. ’ор що поЇднувавс¤ з грою
органа, було чути в люб≥ частин≥ залу, а коли були в≥дкрит≥ вх≥дн≥ двер≥,
навст≥ж† то п≥д костелом, збиралось ще
сотн≥ перехожих ≥ вслухались в гармон≥ю поЇднанн¤ сп≥ву ≥ музики. ¬ чому був
секрет, акустики, а в≥н був простий, по вс≥х кутах зали було арх≥тектором,
замурован≥ металев≥ бруси, ¤к≥ ≥ робили детонац≥ю звуку. ¬ 1940 роц≥ костел був
закритий, в пТ¤тдес¤тих переданий п≥д обласний арх≥в де в≥н розм≥щаЇтьс¤ ≥ до
нин≥.
††
†
( фрагменти в≥конноњ мозањки, огорож≥, фарбуванн¤
що вигл¤даЇ з п≥д шикатурки)
Ћютеранська к≥рха
† 
Ѕуд≥вництво Ївангельського храму розпочалос¤ 1847 р. ≥ тривало два
роки. Ќовозбудовану муровану к≥рху осв¤тили 30 вересн¤ 1849 р. ¬она мала 
храм≥ були орган ≥ хори, на ¤к≥ вели дерев'¤н≥
сходи ≥з залу. †’ори
п≥дтримувалис¤ чотирма кам'¤ними колонами. —тел¤ к≥рхи була прикрашена
орнаментом, ст≥ни мали б≥льш аскетичний вигл¤д. јдже у лютеран, ¤к ≥ б≥льшост≥
протестант≥в, в≥дсутн≥й культ ≥кон, збереглос¤ лише поклон≥нн¤ хресту з
–озп'¤тт¤м. ƒенне св≥тло до к≥рхи потрапл¤ло через дес¤ть в≥кон нап≥вкруглоњ
форми, заскленими почасти звичайними, а почасти р≥знокольоровими шибками. ¬≥д
нефу чотири дерев'¤н≥ сходинки вели до в≥втар¤, осв≥тленого трьома в≥кнами. “ам
же, за скл¤ними дверима, була к≥мната дл¤ хрещенн¤ д≥тей - одного з не багатьох
тањнств, ¤к≥ визнавалис¤ лютеранами. Ќа м≥сц≥ старого дерев'¤ного храму 1852 р.
було зведено мурований парох≥¤льний будинок дл¤ 
пастир¤; буд≥вл¤ мала
ƒирекц≥¤ ощадного банку†
.
” 1900-1901рр. в м≥ст≥ звод¤ть одну з найгарн≥ших споруд
вс≥Їњ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ: прим≥щенн¤ дирекц≥њ ощадного банку в стил≥
в≥денськоњ сецес≥њ. "Bukowiner
Sparkass" зводив ’ьюберт
√есснер, учень батька сецес≥њ ќтто
¬агнера. ƒоктор ф≥лософ≥њ, знавець арх≥тектури Ѕо Ћарссон, що проводив досл≥дженн¤ "јрх≥тектурна ≥ культурна спадщина ¤к ресурс дл¤ м≥ського
плануванн¤ ≥ розвитку 
в зах≥дноукрањнських ≥
молдовських м≥стах", недаремно
в≥дносить цю споруду до найб≥льш важливих ≥ндив≥дуальних арх≥тектурних
пам'¤тник≥в „ерн≥вц≥в у Ївропейському контекст≥. Ѕагато хто впевнений - ≥ не
безп≥дставно - що споруди, р≥вн≥й ќщадному банку, не було у вс≥й тод≥шн≥й
≥мпер≥њ.
—еред оздоб фасаду вид≥л¤Їтьс¤ мозањчне панно ≥з зображенн¤м алегоричних ф≥гур,
†¤к≥ символ≥зують економ≥чне благополучч¤ краю.
†
ћ≥ський театр†
Ќайгарн≥шою
м≥ською окрасою Ї наш театр. «а арх≥тектурою та ≥нтерТЇром† в≥н† не
поступавс¤ перед в≥денським. ѕро це вт≥ленн¤ 
мистецьких амб≥ц≥й черн≥вчан гарно
висловивс¤† австр≥йський публ≥цист √.
√айнцен: У „ерн≥вецький театр це мр≥¤ з оксамиту й золота, спроектована
в≥денськими арх≥текторами √ельмером ≥ ‘ельнером... „ерн≥вецький театр Ц то 
памТ¤тка об≥знаним ≥з культурою черн≥вчанам...Ф
†ѕеред театром площа нин≥ театральна, але вона
носила ≥нш≥ назви.
ƒо 1918 року вона
носила назву ѕлоща ™лизавети (1837-1898 рр.) ѕлощу було названо в честь дружини
‘ранца …озифа, ¤ка загинула в≥д рук ворог≥в. ѕ≥зн≥ше
коли прийшли
румуни вона була названа площа јлександр≥, ¬асиле јлександр≥ (1818-1890рр.) румунський
письменник. ѕ≥зн≥ше в≥д 27 серпн¤ 1944 року вона отримала назву театральна.“ут
виступали велик≥ майстри оперноњ та драматичноњ сцени ™вропи: великий ≈нр≥ко
арузо, ‘ед≥р Ўал¤пин, —олом≥¤ рушельницька, ћар≥¤ Ѕ≥Їшу,† актор†
австр≥йськоњ драми ћо≥сс≥ та ≥нш≥.
†ѕамТ¤тник ‘.Ў≥леру, ¤кий
сто¤в з 1907р. до 1922 р. перед театром
Ќ≥мецький д≥м
—аме 13 с≥чн¤†
1899 року був утворений окремий ком≥тет по спорудженню Ќ≥мецького ƒому.
√оловою ком≥тету став професор ‘ел≥кс барон ‘орт, а його заступником доктор
–удольф ¬ольф.†††††† ом≥тет розпочав
свою д≥¤льн≥сть ≥ незабаром внески потекли з ус≥х бок≥в; багато жител≥в краю та
столиц≥ вносили свою лепту на нац≥ональний жертвенний олтар. ” лютому 1899 року
"Bukowiner Bote" писав: "ўе б≥льшим й загальн≥шим Ї ≥нтерес до
справи Ќ≥мецького ƒому. ÷ей ƒ≥м маЇ бути ƒомом товариств, великим ≥ з великим
залом, ¤кий могли б орендувати й ≥нш≥ товариства дл¤ р≥зних заход≥в".†††† Ќе довго прийшлось чекати на усп≥х. ¬
серпн≥ 1899 року, тобто вже через дек≥лька м≥с¤ц≥в п≥сл¤ утворенн¤ ком≥тету
(Hausbauausschuss) рад≥сна новина сколихнула н≥мц≥в Ѕуковини. ¬далос¤ купити
будинок є40 на —емигородськ≥й вулиц≥ (тепер вул. √оловна). ≤н≥ц≥атором ц≥Їњ
куп≥вл≥ був ≥нженер …озеф √абр≥ель ћюллер. ¬ передн≥й частин≥ розм≥щувавс¤ ресторан,
в крил≥ знаходилис¤ канцел¤рськ≥ прим≥щенн¤.††††††††† ќсв≥тленн¤ великого саду було
влаштоване газове, найсучасн≥ше до виникненн¤ електрики.
†ƒл¤
гарного в≥дпочинку розважальний ком≥тет “овариства христи¤нських н≥мц≥в
спорудив у 1900 роц≥ в саду Ќ≥мецького ƒому кегельбан. ѕ'¤того червн¤ 1910 року
чисельна н≥мецька громада краю з≥бралас¤ на урочисте в≥дкритт¤ ≥ осв¤ченн¤
новозбудованого Ќ≥мецького ƒому в „ерн≥вц¤х, ¤ке завершилось св¤тковим
концертом.†††††††††††
Ѕуковинська ћитропол≥¤
¬ 1873 роц≥ ™вген √акман добивс¤ створенн¤ незалежноњ
буковинськоњ православноњ церкви. –ан≥ше, ще з 1782 року, на цьому м≥сц≥ сто¤ла
стара Їпископська резиденц≥¤, тут з 1864 року кип≥ли буд≥вельн≥ роботи п≥д
кер≥вництвом молодого талановитого чеха …озефа √лавки. ѕроект майбутнього
камТ¤ного дива арх≥тектор створив у 1860-му, маючи всього 29 рок≥в. ј у в≥ц≥
’риста випускнику ¬≥денськоњ академ≥њ мистецтв пощастило почати вт≥лювати свою
мр≥ю у житт¤. як шкода, що сам творець Ѕуковинськоњ ћитропол≥њ† так ≥ не побачив своЇ д≥тище в завершеному
вигл¤д≥! ћасштаб роб≥т був гранд≥озним: спец≥ально дл¤ буд≥вництва було
створено р¤д спец≥альних карТЇр≥в на Ѕуковин≥, в м≥ст≥ запрацювало два
цегельних та 
один керам≥чний заводи, а також школа дл¤
буд≥вничих. јвстро-”горщина ще не бачила н≥чого под≥бного! ћайже 18 рок≥в
√лавка творив св≥й шедевр, ≥ допомогли йому в цьому майстри з ус≥х усюди:
оздоблювальн≥ роботи виконували в≥денськ≥ художники . …обст, ≤. л¤йн, чех .
—вобода, буковинц≥ ≈. Ѕучевський ≥ ™. ћаксимович; художнЇ р≥зьбленн¤ по каменю
≥ л≥пленн¤ зд≥йснювалось п≥д кер≥вництвом в≥денського скульптора . √офмана
Ќезадовго до зак≥нченн¤ буд≥вництва (а в≥дбулос¤ це в 1882 р.) …озеф √лавка
важко захвор≥в, п≥д≥рвавши своЇ здоровТ¤ виснажливою працею та нестачею сну ј
його шедевр милуЇ людське око уже124 роки.
…осиф
√лавка
†(1891
Ц 1908)
†
√отель
ЂЅр≥стольї
†
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
1912 р≥ꆆ††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
2006 р≥ꆆ††††††
†††††† ¬ласником нерухомого майна на роз≥ вулиц≥ арол≥ни та площ≥
–удольфа у червн≥ 1886 року числитс¤ Ћейб «альтер.† –≥шенн¤ пов≥тового суду в≥д 5 кв≥тн¤ 1904
року, власниками нерухомост≥ стали …озеф Ћандау та ћакс ћайснер. 14 жовтн¤
1905-го вони отримали дозв≥놆††
„ерн≥вецького м≥ського маг≥страту на розб≥р купленоњ власност≥ ≥
побудову чотириповерхового будинку з твердих матер≥ал≥в та вогнест≥йким даховим
покритт¤м. —аме вони ≥ спорудили арх≥тектурну дом≥нанту ц≥Їњ частини м≥ста Ц
чотириповерховий житловий будинок з≥ стил≥зованою вежею, Ц майбутн≥й готель
ДЅр≥стольФ. 14 березн¤ 1906 року власники отримали дозв≥л маг≥страту на
добудову трьох невеликих балкон≥в напроти нерухомост≥ јдели √ординськоњ на
вулиц≥ арол≥ни, 7. ¬арто в≥дзначити, що пан≥ √ординська без ентуз≥азму
сприйн¤ла виданий дозв≥л, про що св≥дчить њњ скарга до „ерн≥вецького м≥ського
маг≥страту з цього приводу. ¬ будинку було встановлено 3 л≥фти, ¤к≥
обслуговували …оганн ≤л≥чук та √еорг √ерман. ÷е було ознакою нового етапу
розвитку арх≥тектури ≥ буд≥вництва в „ерн≥вц¤х. 31 липн¤ 1906 року …озеф Ћандау
та ћакс ћайснер отримали дозв≥л „ерн≥вецького м≥ського маг≥страту на право
проживанн¤ в новозбудованому будинку на площ≥ –удольфа, є1. ѕраво власност≥ на
готель ДЅр≥стольФ в≥д них перейшло до арла та ≈рнест≥ни Ѕ≥лгрей. —еред
власник≥в готелю були також јурел та јльберт –ешкану, —оломон ≥нсбрунер,
јмал≥¤ Ћ≥нкер. ” 1940 роц≥ прим≥щенн¤ готелю ДЅр≥стольФ, що нал≥чувало 57
к≥мнат, було нац≥онал≥зовано й оц≥нено в 4000000 лей та передано дл¤
використанн¤ м≥ськ≥й влад≥.
ѕро черн≥вецьк≥ в≥лли
††††† Ќам город¤нам не одноразово, приходилось бачити написи на
акуратних дво та трьо поверхових будиночках, д≥воч≥ ≥мен ќLGA, Vila ∆оржета, јнна, ћар≥¤Е
††††
†ўо ж це за будиночки,† то тут там у нашому м≥ст≥?
†††††† ¬
кожного ориг≥нального будинку св≥й стиль, манера сво¤ арх≥тектура. ј в≥дгадка
тут дуже проста. «а доброњ австр≥йськоњ доби коли у м≥ст≥ процв≥тала торг≥вл¤.
“од≥ до нашого м≥ста т¤гнулись, торг≥вц≥†
з≥ всього св≥ту. —еред них були молод≥ люди р≥зного в≥ро≥зпов≥дуван¤,
мусульмани та католики вони перебували тут з≥ своњм храмом м≥с¤ц¤ми. ≤
безумовно зустр≥чались з нашими†
м≥сцевими красун¤ми та закохувались у них. ¬ той час н≥хто не знав про
нац≥ональн≥сть, основою тод≥ дл¤ людини це було в≥ро≥зпов≥данн¤.
††† “ому
було дуже строго в той час в родинах р≥зних конфес≥й не дозвалось, хлопцев≥, чи
д≥вчин≥ брати соб≥ наречену чи†
нареченого другоњ конфес≥њ. ќсь п≥шла тод≥ мода прињжджих, багатих,
купц≥в будувати соб≥ в нашому м≥ст≥,† так
зван≥ в≥ли дл¤ таЇмноњ зустр≥ч≥ з закоханими з ¤кими вони не могли вступити в
шлюб за православними канонами церкви.††††
÷≥ в≥ли за звичаЇм постували м≥с¤ц¤ми, чикаючи на
зустр≥ч закоханих сердець. “ам† були
слуги ¤к≥ ≥ тримали будиночок в чистот≥ та пор¤дку. —аме† на честь ≥мТ¤ своЇњ† коханоњ,†
торг≥вц≥ називали ц≥ будиночки.††
ѕамТ¤тник Ђ„орний ќрелї
†††††
√рамота про в≥дкритт¤ памТ¤тника
¬ ƒержавному арх≥в≥ „ерн≥вецькоњ област≥
збер≥гаЇтьс¤ пергаментна грамота про закладенн¤ памТ¤тника „орний ќрел ,
датована 26 кв≥тн¤ 1901 року. ¬ н≥й пов≥домл¤Їтьс¤, що з ≥н≥ц≥ативи
оф≥церського корпусу полку вир≥шено спорудити в „ерн≥вц¤х пам'¤тник загиблим
воњнам. ћонумент споруджувавс¤ на кошти ландтагу (крайового сейму) Ѕуковини,
ѕравославного фонду Ѕуковини, оф≥церського корпусу полку, а також на добров≥льн≥
пожертви жител≥в краю. †† райове м≥сто „ерн≥вц≥
вид≥лило п≥д майбутн≥й мемор≥ал буд≥вельний майданчик. «акладенн¤ фундаменту
в≥дбулос¤ в день осв¤ченн¤ нового прапора полку. « ц≥Їњ нагоди була видана
пам'¤тна юв≥лейна брошура н≥мецькою, румунською та 
украњнською мовами. √рамоту п≥дписали ерцгерцог ™вген фон —авойЇн,
митрополит Ѕуковини јркад≥й „уперкович, крайовий президент ‘р≥др≥х фон
Ѕург≥ньон, черн≥вецький бургом≥стр барон јнтон охановський, Їпископ ¬олодимир
–епта, командир 41-го полку полковник арл ƒвожак, греко-католицький св¤щеник
÷елестин остецький, головний рабин …озеф –озенфельд, в≥це-бургом≥стр, член
ком≥тету з≥ спорудженн¤ пам'¤тника …озеф √регор та ≥нш≥. √рамоту було вм≥щено
до латунноњ капсули, ¤ку заклали до фундаменту монумента.† ќчевидно, п≥сл¤ знесенн¤ пам'¤тника грамоту
передали на збереженн¤ до арх≥ву.
†
„ерн≥вецька† казарма
††††††† “ипов≥сть арх≥тектурноњ буд≥вл≥, що ви бачите на фото, ¤ка† розташована нин≥ по вулиц≥ √оловн≥ на проти
парку Ї не т≥льки виличною та своЇр≥дною, саме тут при люб≥ влад≥, завжди були
воЇнн≥ казарми. «а австр≥йськоњ доби тут розм≥щались во¤ки добре в≥домого нам
41 полку. —поруда була побудова в половин≥ в≥с≥мнадц¤того стол≥тт¤ ≥ отримала в
народ≥ назву Ђяношї. ѕро саму казарму та под≥њ в н≥й описуЇ письменниц¤ ќ.
обил¤нська у твор≥ Ђ«емл¤ї.
††††††† ÷≥кава ≥стор≥¤ тут трапилась в
1919† коли† в наше м≥сто захватила румунська влада в 1918
роц≥. “ут† во¤ки румуни що служили† в≥рую та правдою, ран≥ше австр≥йськ≥ ≥мпер≥њ,
п≥дн¤ли бунт ≥ покинули казарми з≥ зброЇю, роз≥йшовшись по дом≥вках. ј причиною
стало наступне, м≥сцевим во¤кам не сподобались пор¤дки, муштри ¤к≥ були
запроваджен≥ з Ѕухаресту. ѕо селах було роз≥слано посильних, ¤к≥ мирно
повернули майже вс≥х во¤к≥в до казарми. —олдати ¤к≥ повернувс¤† њм було, все ж таки помТ¤кшено, воЇнну
муштру. ÷е був† Їдиний випадок бунту в
≥стор≥њ цих казарм.†
